Швидко знайшла друзів-однодумців серед однокласників. Радо спілкувалася з усіма. Але іноді можна було прочитати смуток в очах дівчинки…
Якось на Свято вишиванки Марійка прийшла у звичайній сукні.
– У тебе немає вишиванки?
– Є, – відповіла учениця. – Але вдягнуся в неї, коли закінчиться війна на Донбасі.
Тільки тоді стало зрозуміло, звідки стільки смутку в Маріїних очах. Дівчинці хотілося повернутися додому, на Схід, у невеличке містечко, де зробила перші кроки, де було все до болю рідне.
Настав час – написала есе про достойників, діяльність яких була пов’язана з Донбасом. Переплела їхні долі веселкою, розказала, як треба щиро любити рідний край. І стала переможницею ХІХ Всеукраїнського конкурсу творчих робіт учнів у номінації “Література”.
Щиро вітаємо тебе, Марійко! Пишаємося тобою! Наснаги тобі, щасливих днів на нашій сонячній землі! Нехай здійсниться твоя найзаповітніша мрія!